Сценарій

літературно-музичного вечора

«До 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка»

(Святково прибрана зала. Портрет Тараса Шевченка, вишиті рушники, книжкова виставка, присвячена поету, квіти кетяги калини. Перед початком свята звучать українські мелодії)

 (Аудіозапис бандури)

Учитель.: Тарас Григорович Шевченко – національний поет, Великий Кобзар українського народу. В ці дні ми відзначаємо річницю з Дня його народження. Відродженню природи і відродженню національної свідомості ми присвячуємо наш літературно - музичний вечір.

Весна прийшла в своїм убранні,

Як в різні роки і віки.

Іще мороз був на світанні,

А зараз глянь – течуть струмки.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка!

Вед.: Наша благословенна українська земля подарувала світові свого геніального сина Тараса Григоровича Шевченка.

ВЕД. За указом Президента України 2014 рік  проголошено роком Тараса Шевченка. 9 березня 2014 року український народ відзначатиме 200 років від Дня народження Т.Г. Шевченка. Ім’я, святе для кожного українця. Ця людина залишила нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Т.Шевченко був  філософом, фольклористом,  геніальним поетом, політиком, істориком, письменником, етнографом, а також  - великим художником.

Вед.: Весна-весняночка… Це вона, привітна і щедра, подарувала Україні Пророка. Ім’я дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.

Учень: І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

Вед: Сьогодні, в День народження великого пророка української нації, людини світлого розуму, чистих помислів і полум’яного патріота Тараса Шевченка, з привітальним словом до вас звертається  директор школи Тарасенко Світлана Миколаївна.

Вед: 9 –го Березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко. … (Запалюється свічка біля портрета Шевченка)

Учень:

Не на шовкових пелюшках.

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила.

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона –

За сина – кріпака молилась.

Сценка «Мама і Тарас»
(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг; несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)
Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?
Мати:       Так, мій синочку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї.)
Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?
Мати:       Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?
Мати:       Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.
Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати:       Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).
 (Виконується пісня  на вірші Т.Шевченка «Садок вишневий...»)

Учень: Він з дитинства не знав волі,
Кріпаком зростав.
Рано вмерла йому мати,
Лишивсь сиротою
Не міг раду собі дати
З горем та журбою.
Були в Шевченка
Брати й сестри рідні.
Всі кріпаки, всі сироти,
Усі дуже бідні.

Була сестричка Яринка,
Микита, Маруся,
Малим його забавляла
Найстарша - Катруся.
А ще - дівчинка Оксана
Як іскра вогниста.
Перша любов полум'яна
Тарасова чиста.

Учень: (в образі Тараса – підлітка) Вірш «Мені тринадцятий минало» (під звук співаючих птахів)

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко  сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога….

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся богу… І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилась,

Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Вед. Вже з малку закладалися основи світогляду Тараса Шевченка.  З малих років полюбив Тарас Шевченко  свою рідну українську землю,  свій народ, свою рідну українську мову і як поет, і як художник відобразив  все це в своїх творах.

Вед. І виріс серед українського народу великий геніальний поет Тарас Шевченко. Його ще називають Великим Кобзарем. Він описував тяжке життя людей, змушених працювати на панів,нещасливу долю своєї матері, сестер, братів. Йому самому жилося дуже важко, але писав він про свої мрії, тримав у серці світлі спогади про рідну Україну. Послухайте його вірші – вони немов живі картини у словах. Все, що в них сказано, можна уявити.

Учні читають вірші Т.Шевченка. Наприклад, уривки з поеми «Сон» «Летим. Дивлюся, аж світає…», «У всякого своя доля…», «Думка» («Нащо мені чорні брови …»), «Причинна»

Вед. Уже в ранній період творчості виявляється головна риса його поезій – глибока народність. Усе життя поет був відданий своєму народові.

Вед. «Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу» - писав Т. Шевченко.

(інсценізація уривка з поеми «Катерина»)

Вед. За бунтарські вірші царський уряд заслав його в далеку казахську пустелю в Кос – Арал. Там і слова рідного не почуєш! Та малює й пише він таємно. Гнівні його вірші страх несли панам. Як важко було Кобзареві! Які пісні він співав? З ким розмовляв? Усе питав про рідну Україну, яку любив понад усе на світі, над долею якої плакав сльозами кривавими. А вісті з України приходили рідко. Тому й розмовляв поет із зорею, яка могла бачити з неба його рідний край.

(Пісня «Зоре моя вечірняя…») – у виконанні учениці 9 класу

Вед. У День народження Т. Шевченка дорослі й діти йдуть до пам’ятника покласти квіти, прочитати вірші, поспівати і цим висловити шану великому Кобзареві.

Вірш Віталія Юречка «Розмова з пам’ятником у Харкові» (відеоряд та музичний супровід) – декламує учень 11 класу

Учень. Тим він рідний кожному серцю,

Що народові душу віддав.

Тим і сучасний у всякий час він –

Вінок із пісень народ йому склав.

Учень. І мрії всі його здійсняться знову!

Ми віримо, що в наш нелегкий час

Як заповіт, ми збережемо рідну мову,

 Найкращу мову, що любив Тарас.

Учень. Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої,

Приймай же данину любові і шани

Од рідної України – твоєї сім’ї!

Учень. Його діла, його слова пророчі

Безцінні назавжди вони для нас!

Живемо, боремось, народу щастя хочем,

Як прадід наш, великий наш Тарас!

А зараз запрошуємо гостю нашого вечора, нашу односельчанку з піснею «Така її доля» ( акапельно)

Учитель. Він поет наш, він поет народний, він національний поет. У ці дні, святкуючи День народження великого Кобзаря, ми ще раз звертаємося до його творчості, до його прекрасних віршів і поем, до його прекрасного образу. Хотілося б жити так, як Шевченко. Хотілося б творити так, як Шевченко. Хотілося б любити талановиту, співучу, мальовничу Україну так, як Шевченко.

Пісня «Заповіт»(аудіо запис)

Вед. До слова запрошуємо завідуючу ліцейської бібліотеки …