Розробка гурткового заняття на тему «Відтворення традиційного українського пейзажу, убранства дівчини та створення оберегу (підкова) із солоного тіста»

Розробила  керівник  гуртка

                                                        Андреєва Анастасія Олегівна

Мета: навчальна: формувати у дітей знання про українські звичаї, український одяг, обереги, традиційне житло; уміння вибрати ескіз для виготовлення роботи, придумати власний ескіз за поданими прикладами, створювати об’ємну роботу, використовуючи малюнок за допомогою пластичної маси; уміння вибирати засвоєні засоби роботи з пластичною масою та інструменти;

розвивальна: активізувати здатність дітей засвоювати знання, а також культуру свого народу, уміння творити та фантазувати, створювати оригінальні композиції самостійно; показати символічне бачення природи та відображення краси оточуючого світу на традиційному одязі, у речах наших предків;

виховна: формувати у вихованців любові до рідного краю, культурних надбань, краси рідного пейзажу, виховувати культуру роботи з пластичним матеріалом, інструментами, любов до праці, повагу до природного матеріалу.

Актуальність методичної розробки полягає у тому, що вона може бути використана керівниками гуртків ліплення для виготовлення сувенірів, оберегів, панно та інших виробів з українською тематикою.

Обладнання та матеріали: пластична маса, гуаш, малюнки та роботи із солоного тіста (підкова, дівчина в українському одязі, українська хата), інструменти (стеки, пензлі, баночка з водою), фольга, клей ПВА.

Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво.

Хід заняття

І.Вступна частина

1. Організаційний момент (перевірка присутніх, перевірка стану необхідних для роботи матеріалів, підготовка вихованцями робочого місця (взяти фольгу, набрати води, підготувати пензлі та фарбу)).

2.Повідомлення теми, мети заняття, очікуваних результатів (Наша робота дасть нам можливість глибше ознайомитись з культурою народу, створити чудові вироби, які нас навчать новим елементам та прийомам у роботі, ми вдосконалимо наші попередні навички, відчуємо дух минувшини. Ми створимо чудовий український пейзаж, приділимо увагу деталям, завдяки чому він буде дійсно типово українським, а також підкову – традиційний оберіг, який приносить в дім добробут та захищає від зла).

3. Мотивація навчальної діяльності гуртківців ( Ми добре з вами попрацюємо та зробимо вироби, які можна буде дарувати своїм знайомим, батькам на будь-яке свято, оскільки у роботах розкривається талант і душа того, хто її виконує і людині буде приємно отримати красивий виріб, зроблений власними руками. Окрім цього, ми вдосконалимо з вами навички роботи з пластичною масою, поглибимо знання з історії та культури рідного краю. Ви зможете не лише подарувати ваш виріб, але й показати свою обізнаність з історії вашого виробу).

ІІ. Основна частина

Вступне слово

У нашого народу є величезна скарбниця звичаїв, традицій, обрядів, прикмет, таємничих легенд та повір’їв. Сьогодні ми з вами доторкнемося до яскравих намистин із нашої скарбниці, які збирав для нас з вами народ протягом декількох тисячоліть. Кожен з вас є володарем цих скарбів і надійним вартівником, який пронесе із собою ці яскраві перлини протягом життя і передасть їх наступним поколінням. Сьогодні ми з вами доторкнемося до душі нашого народу і зможемо відтворити її у своїх сувенірах. Всі ці сувеніри та прикраси зможуть наповнити ваш дім красою, а якщо ви захочете їх подарувати – вони розкажуть про історію та культуру нашого народу.

Перша наша яскрава намистина – це українська хата (Керівник показує на дошку, де розміщено ілюстрації).

Українська хата

Слово керівника. «З чужого двора не здобудеш добра». Потрібно мати свій.

Оселю і двір, що її оточує, на Україні називають «садибою», «обійстям», «селитьбою», «посіллям» - оселившись на новому місці, українець, не гаючи часу, «сідав» на господарство, відразу потрапляв у міцні обійми хатніх клопотів. Треба було зробити охайним свою оселю, до хати прибудувати комору, повітку, сарайчик, навіс. Господар намагався якнайбільше захистити свій дім і мав право казати «Мій дім -  моя фортеця».

Для великої рогатої худоби будували спеціальні приміщення: повітки і хліви, для коней – стайні, для овець – кошари, для свиней – сажі, для домашньої птиці – курники тощо. Для того, щоб тримати і годувати тварин, будували спеціальні клуні, або стодоли, де зберігали зерно в снопах, а також молотили збіжжя. Окрім цього, будували колодязі та криниці, сараї для інструментів.

Символом українського двору став «тин» - плетена із лози загорожа. На тинах висушували глечики та різне начиння. Вони заквітчані були соняшниками, мальвами та іншими квітами. Найчастіше українську хату зображують глиняною, оскільки глина – матеріал, який активно використовувався нашими предками у повсякденному житті. Стріхами називали дах, який робили із соломи, а у заможних селян із очерету. Українці дуже охайні люди і шанобливо ставились до навколишнього світу. Вони білили хату і обмазували призьбу – прибудову до хати, щоб було тепліше. Біла хата стала символом для українця. Вікна і двері часто обводили червоною глиною. Ні звір, ні лиха людина, ні хвороба вже не могли проникнути в житло через ці вогняні кільця.

«Хата – як дівка: підмалюй, то й гарна» - казали у старовину. Українці не тільки співочий, а й естетично чутливий народ. Часто ззовні і зсередини розмальовували квітками і орнаментами стіни, печі, вікна. Пращури вірили, що таким чином, вони відлякують злих духів від себе. На Полтавщини, якщо в домі були незаміжні дівчата, вікна та двері розмальовували білою, червоною, синьою і жовтою фарбами. Інколи на дверях малювали візерунок з гілочок сосни та квітів, символізуючи кількість членів родини. Коли народжувалась дитина – домальовували гілочку.

Символом української хати став садочок, баштан і плоди з городу.

Наше сьогодні з вами завдання буде – показати у своїй роботі символ, душу українця – його білу, чепурну хату із красивим садочком, на стінах хати красиві візерунки, які нагадують нам про красу природи і естетичний смак пращурів.

Наступна наша намистина – це традиційний одяг (продемонструвати ілюстрації та українську дівчину із солоного тіста).

Слово керівника. Наші предки вважали, що кожна людина, як і хата, чепурна не убранням своїм, а саме красою, мужністю, силою та працьовитістю – це перш за все потрібно цінувати в людині.

З давніх-давен наші пращури самостійно вирощували і обробляли рослинне прядиво та шили собі одяг.

В українському одязі відбилась своя логіка, свій менталітет, зумовлений природними умовами, способами життя, досвідом майстрів, тісним зв’язком із звичаями предків та народними традиціями.

Основним одягом була сорочка, яку називали

«другою душею».

Господині сорочки ткали із льону або конопель на домашніх верстатах. Українці віддавали перевагу білому кольору, широким рукавам, воріт був стоячий або з вирізом. За охайністю та чистотою одягу дбали жінки.

Навіть старі та полатані сорочки повинні були бути охайними та чистими. Святкові, а  інколи і буденні, сорочки мали вишивку на комірці, манжетах, спереду та подолі. Вишивка мала боронити людей від злої та нечистої сили. Зображали природу, зокрема квіти, сонце, хвилі, траву, тощо. Жінки носили спідниці та плахти – своєрідний пояс, який міг бути червоного, синього або білого кольору. Міг бути з візерунками або без. Його одягали поверх спідниці. Поверх спідниці одягали фартух, який також пасував до одягу жінки. Дівчата заквітчувались дарами поля, створювали вінки, вплітали у коси яскраві стрічки. Традиційно на дівчині завжди було червоне намисто, а на свята вони взували червоні черевики на підборах. Символ дівочої краси – довга коса.

На стінах хат, на рушниках, на одязі вишивали, переважно квіти, які були близькі оку селянина: соняшник, мальви, калина, мак – вони стали символічними образами українського образотворчого мистецтва. 

Підкова

Остання на сьогодні перлина із невичерпної скарбниці, це – підкова (керівник показує ілюстрації – справжня підкова, та підкови як традиційний оберіг).

Слово вчителя. Наші предки і навіть ми і понині віримо у силу прикмет, різних атрибутів, які нам можуть допомогти у житті, принести щастя, добробут у дім. Один із таких атрибутів знайом нам з дитинства – це підкова. Підкова виробляється із золота, срібла або міді майстрами. Лише вони знають, як правильно і швидко підковувати коня. Робиться це для того, щоб кінь не стер свої копита під час пересування. Підкови вбивають цвяхами у копита, проте вони часто губляться. Можливо ому, хто знайде підкову із золота дійсно таланить, це і пояснює давню прикмету. Найчастіше підкови вішали на дверях ріжками вгору, або вниз. Знавці історії та культури вважають, що ті, хто хоче оберігати свій дім від злих сил, мусить повісити підкову ріжками донизу, щоб будь-яка нечиста сила оминала поріг. А той, хто хоче, щоб підкова принесла йому щастя, мусить її повісити ріжками догори, щоб щастя у домі була повна чаша.

Існує легенда, чому підкову використовують як оберіг від злих духів. Одного разу до відомого коваля прийшов злидень. Він  попросив підкувати йому копита. Майстер перед початком роботи помолився Богу і почав забивати підкову у копито. Злидню стало боляче, бо він не може стерпіти, коли звертаються за допомогою до Бога і став молити його відпустити. Коваль узяв з нього обіцянку, що злий дух ніколи не увійде в оселю, де буде висіти підкова.

Багатьом народам відома підкова як символ щастя та захищеності оселі. Українці також використовують цей оберіг, дарують його друзям, прикрашаючи квітками, зеленню та іншими дрібницями. Такий талісман захистить господаря від втручання лиха, та, можливо, допоможе йому стати щасливим.

Діти, до нас сьогодні мала завітати чарівна гостя – народна майстриня Авраменко Зоя Іллівна, та проте, за станом здоров’я вона не змогла до нас прийти, але дала змогу її відвідати та отримати майстер-клас з виготовлення підкови. Я сподіваюсь, що наступного разу вона до нас завітає або ми до неї і зі всіма нами познайомиться. А зараз давайте розглянемо її роботи (вона займається переважно вишивкою) та подивимось, яку підкову вона зробила для нас. В неї вдома лише невеличка частина робіт, які вона виконує. Переважно це ікони та рушники. Ми бачимо завершені ікони «Микола чудотворець», яку майстриня повісила у кутку божниці – особливого кутка, де за традицією стоять ікони в українців, там вони моляться, а також «Неувядаемый цвет», яка, за вірою православних християн, допомагає молодим дівчатам знайти свою пару.

       Майстриня люб’язно показала як вона працює за вже практично завершеною іконою «Неупиваемая чаша», яка допомагає позбавитись від поганих звичок. Всі ікони – великі за розміром і відбирають багато часу, та проте це її улюблена справа, в яку вона вкладає багато любові.

А ці рушники – це лише невелика частина від її скарбу.

Зоя Іллівна запропонувала свій простий рецепт виготовлення підкови, який ми використаємо під час нашої роботи. Проте, на відміну від нас, вона запікає готовий виріб у печі, та залишає його не розфарбованим, оскільки такий варіант є для неї родом з дитинства. Весь процес вироблення ми розглянемо трохи пізніше.

 Сподіваюсь, що знайомство з її майстерністю допоможуть нам сьогодні.

Узагальнення матеріалу                              

Отже, діти, ви мене дуже уважно слухали, а зараз, будь ласка, дайте відповідь на мої питання:

• Які намистини із народної скарбниці ми сьогодні з вами будемо відтворювати? ( українська хата, традиційне вбрання, підкова).
• Назвіть, будь ласка, символ української хати (тин, стріха, білі охайні стіни, розпис).
• Скажіть, будь ласка, як виглядатиме наша дівчина-україночка? (у білій сорочці з вишивкою, у довгій спідниці з плахтою та вишиваним фартухом, з довгою косою, заквітчана,  у червоному намисті).

Добре, ви всі добре відповіли, а тепер давайте продумаємо, яким чином ми будемо виконувати роботу. Ми зможемо з вами поєднати українську хату та дівчину, зобразивши їх разом на одній картині або оформити вироби окремо та підготувати для свої рідних та знайомих обереги-підкови, прикрасивши їх квітами або іншими візерунками.

Технологія виготовлення картини «Український пейзаж і українка» і підкови:

1. Вибрати малюнок квітів та українського пейзажу, дівчини у народному вбранні та створити ескіз, композиційно правильно розташовуючи предмети: хату, тин, дівчину та квіти.
2. Підібрати основні гармонійні кольори.
3. За допомогою води та пластичної маси  створити об’ємні образи.
4. Для хати необхідно розкачати пласт, рівно вирізати стеком форму прямокутника. Для вікон вирізати квадрат, для дверей прямокутник і приклеїти до заготовки. Стеком зробити оформлення для дверей та вікна. Стріху необхідно зробити у формі трикутника за допомогою маленьких жгутиків, скатаних у долонях. Прикласти їх один до одного, зберігаючи форму трикутника. Тин зробити із жгутиків, накладаючи їх один на одного. Розфарбовуємо та покриваємо лаком. Для оформлення можна використати кольоровий картон.
5. Для дівчини необхідно скатати об’ємний шар – обличчя, два жгутика – для тіла. Прикрасити фартухом та плахтою, додавши руки та деталі – намисто, волосся, заплетене у косу. Можна оформити разом з хаткою та тином.
6. Додати до основних фігур дерева, маки або соняшники, мальви біля тину. Заднім фоном може слугувати пейзаж, зроблений на аркуші паперу. Після висушування розфарбувати та покрити лаком. Деталі приклеїти за допомогою клею ПВА.
7. Для підкови необхідно скатати жгут та скласти його у формі підкови або підготувати основу, з якої будемо вирізати нашу підкову. За допомогою пензля робимо дірочки.
8. Інструменти допоможуть нам  створити прикрасу у вигляді квітів, ягід, фруктів, овочів, прикрасити зеленим листям та ягідками калини тощо.
9. Після висушування розфарбувати та покрити лаком.

ІІІ. Заключна частина

Отже, скажіть будь-ласка, що ми сьогодні з вами навчились робити?

Які вироби ми з вами сьогодні виготовляли? Кому ви їх подаруєте?

Чи сподобалось вам сьогоднішнє заняття?

Наступного разу ми будемо виготовляти вазу з квітами, використовуючи кольоровий пластичний матеріал.

Всім дякую, ви сьогодні молодці. До побачення.